«Вітаємо землячку і бажаємо творчих злетів, цікавих ролей і найголовніше - зйомок у вільній мирній Україні в нових цікавих проєктах!», - йдеться у привітанні ліцею.

З новим статусом Варченко привітали і в її театральній агенції «Те-Арт» в інстаграм. Допис зібрав до 10 тис лайків, понад 400 колег по цеху, зокрема телеведуча Лілія Ребрик та співачка Астрая, також привітали акторку. Сама вона поки на жоден коментар не відповіла.

Катерина Варченко почала зніматися в кіно з 2009 року, дебютувавши з ролі Марини в серіалі «Повернення Мухтара-5». Також грала в таких картинах, як «Свати-6», «Порох і дріб», «Жіночий лікар», «Темні лабіринти минулого», «Провідниця».

Відомою акторка стала у 2016 році після виходу 24-серійної мелодрами «Хазяйка» (адаптація латиноамериканської теленовели «La Patrona») режисера Бати Недича, де вона зіграла горду матір-одиначку Наташу Суворову.

Роман проводить екскурсії старовинним Ніжином та біля меморіалу Героїв Крут. Він орієнтується за звуками, запахами і поривами вітру, знає кожну ямку та бордюр. Зір він втратив через хворобу — відшарування сітківки після грипу.

На маршрутах гіда супроводжують троє місцевих собак, які ображаються, якщо екскурсія починається без них. Дружина Анна, з якою Роман познайомився в археологічній лабораторії, підтримує його розвиток.

Роман мріяв працювати в музеї ще зі школи, адже музейники можуть торкатися експонатів. За його словами, для людей, які не бачать, пальці — це очі. У музеї спочатку сумнівалися, чи зможе незрячий фахівець працювати з експонатами, але він довів свій професіоналізм.

Костянтин Грубич пояснив вибір героя його словами про те, що відсутність зору не є найбільшим горем у житті. Ведучий радить усім, хто буває в Ніжині, замовити екскурсію в Романа Авраменка. Він також зазначив, що знімальна група не має коштів на відрядження, тому поїхати можуть не скрізь.

Точної фіксованої ціни на екскурсії Романа Авраменка у відкритих джерелах немає — вартість обговорюється індивідуально залежно від типу екскурсії та маршруту.

У салоні авто перебували двоє цивільних осіб: водій 2008 року народження та пасажир 1970 року народження. Внаслідок вибуху 56-річний чоловік загинув на місці, а 18-річний водій із пораненнями доправлений до лікарні.

Попередньо відомо, що водій рухався польовою дорогою та наїхав на вибухонебезпечний предмет. Унаслідок вибуху транспортний засіб загорівся.

На місці події працює слідчо-оперативна група Чернігівського райуправління поліції. Поліцейські розслідують обставини події.

Поліція Чернігівщини закликає жителів області дотримуватися правил мінної безпеки та не пересуватися місцями, де точилися активні бойові дії. У разі виявлення підозрілого або вибухонебезпечного предмета слід негайно телефонувати до поліції або рятувальників.

Далі чоловіки телефонували або писали в соцмережах від імені працівника Нацбанку та пропонували перевести гроші на вказаний рахунок для їх збереження. Потерпілим обіцяли повернення коштів протягом трьох банківських днів. У такий спосіб вони ошукали трьох пенсіонерок на 84 500, 50 000 та 75 000 гривень.

Також засуджені створили дві фейкові сторінки у Facebook з оптового продажу цигарок різних брендів. Для підвищення довіри вони штучно збільшили кількість підписників і додали позитивні коментарі. Покупцям обіцяли відправляти замовлення поштою після перерахування коштів, а після зарахування грошей блокували їх.

Таким чином чоловіки ошукали ще 12 людей, загальна сума збитків від продажу неіснуючих цигарок становила 49 725 гривень. Отримані гроші вони ділили між собою та витрачали на власні потреби. Всі обвинувачені в суді свою вину визнали повністю.

Суд визнав чоловіків винними за частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України. Одному призначили 2 роки 6 місяців позбавлення волі, другому — три роки з частковим приєднанням невідбутої частини покарання, остаточно сім років. Третьому призначили три роки, а за сукупністю попередніх вироків — вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.

На вирок може бути подана апеляція протягом 30 днів з дня його проголошення.

29 жовтня перший виклик бригади надійшов о 10-й ранку до села Комань, розташованого за вісім кілометрів від Новгорода-Сіверського. Медики надали допомогу чоловікові та госпіталізували його до міської лікарні, доїхавши за шість хвилин. За добу двом бригадам надійшло шість викликів, один із них — до прикордонного села.

Парамедик Олександр Шик працює 18 років і каже, що найважчі виклики — реанімації. Для виїздів на місця атак медики мають алгоритм: одягають захист від повторного прильоту та зв'язуються з диспетчерською. За його словами, майже завжди вони прибувають першими.

Шик згадав 9 лютого 2026 року, коли росіяни атакували Новгород-Сіверський двома безпілотниками типу «Герань». Постраждалі мали осколкові поранення, двох чоловіків похилого віку госпіталізували.

Парамедикиня Тетяна Адаменко розповіла, що бригада зупиняється там, де безпечно, й оцінює ситуацію. Якщо постраждалий у небезпечному місці, його доставляє ДСНС, а медики надають допомогу згодом.

Старший фельдшер Роман Шишко згадав виклик до села Печенюги після обстрілу ферми 8 травня 2026 року: був загиблий і поранений, якого транспортували, але врятувати не вдалося. За його словами, підстанція постійно в стані готовності, має запаси пального й перев'язувальних матеріалів, резервний автомобіль, а бригади забезпечені бронежилетами третього рівня захисту та шоломами. На підмогу можуть виїжджати бригади з Коропа, Семенівки та Понорниці.

Генеральна директорка лікарні Інна Фесенко заявила, що це єдиний вихід на сьогодні, і запевнила, що для пацієнтів та медперсоналу нічого не зміниться. Голова Чернігівської районної державної адміністрації Сергій Крамаренко назвав чутки навколо передачі маніпуляціями окремих депутатів і подякував за підтримку рішення.

Лікарня зазнала значних пошкоджень під час російських обстрілів Чернігова у 2022 році, постраждали інфекційне, неврологічне та поліклінічне відділення, операційний блок, центральний, акушерський, адміністративний корпуси, харчоблок та інші приміщення. 17 квітня 2024 року медзаклад знову постраждав від ракетної атаки.

Вартість проєкту капітального ремонту триповерхової будівлі поліклініки на вулиці Шевченка, 114 площею 5652,5 квадратного метра після коригування становить 203 млн 794 тис. грн. Проєкт підтримує французький благодійний фонд Mécénat Servier, планова тривалість робіт — до 24 місяців.

В документації щодо розвитку та відновлення медичної інфраструктури лікарні зазначено орієнтовний бюджет у 523 млн 319 тис. 655 грн, ініціатором і виконавцем проєкту визначено Управління охорони здоров’я Чернігівської обласної державної адміністрації. Ці суми не можна автоматично складати або вважати одним і тим самим фінансуванням.

Ремонт поліклініки пов’язаний із державною субвенцією: рішення районної ради передбачає направлення документів Кабінету Міністрів України для врахування під час реалізації заходів, визначених постановою уряду № 1143 від 15 вересня 2025 року.

Станції використовуватимуть для альтернативного та резервного живлення комунальних підприємств громади, ремонтних і аварійних бригад, а також підрозділів міської ради, які надають адміністративні та соціальні послуги.

У Городнянській міській раді зазначили, що в умовах постійних викликів для енергетичної системи України безперебійна робота критичної інфраструктури та соціальних служб залишається одним із головних пріоритетів.

Завдяки співпраці з міжнародними партнерами громада отримала вагому технічну допомогу.

За даними селищної ради, новий транспорт допоможе оперативніше реагувати на запити жителів.

Автомобіль використовуватимуть для доставки гуманітарної допомоги та соціальних перевезень.

Також Peugeot Boxer залучатимуть до вирішення інших логістичних питань громади.

У селищній раді зазначили, що передача автівки сприяє стабільній життєдіяльності громади у складні часи.

Чернігівський осередок починав із двох-трьох людей, а нині налічує майже сотню працівників, розповідає регіональна координаторка Ольга Юрченко. Навесні 2022 року, коли мости на Чернігівщині були зруйновані, тодішня керівниця осередку їздила велосипедом від будинку до будинку, щоб оглянути пошкодження.

Одним із перших напрямів стало відновлення житла: працівники фіксували руйнування, робили заміри та передавали інформацію міжнародним партнерам, після чого підрядники встановлювали вікна, ремонтували дахи, двері й системи опалення. Згодом пріоритет почали надавати людям із найбільш вразливих категорій, а в селах виникла проблема з пошуком підрядників для робіт у прикордонних населених пунктах.

До початку 2024 року фонд активно видавав непродовольчі гуманітарні набори, згодом акцент змістився на інтеграцію переселенців, працевлаштування та навчання. Через погіршення безпекової ситуації в прикордонних громадах поновилася видача продуктів, засобів гігієни та предметів першої необхідності, а напередодні холодів організація допомагає паливом і коштами на придбання дров.

Отримувачів допомоги визначають за бальною системою, що враховує статус ВПО, інвалідність і проживання самотужки, а всі документи ретельно перевіряють. Окремий напрям — екстрене реагування на обстріли: мобільна бригада з психологом, інженером і фахівцем із роботи з громадами виїжджає на місце влучання протягом першої доби, привозячи плити для вікон, плівку, брезент і дошки.

Найпомітнішим героєм місцевої політичної джинси став народний депутат Валерій Дубіль. Телеграм-канал без маркування опублікував дописи про передачу апаратів Easy Pulse для реанімації поранених 1-му окремому медичному батальйону. Обидва тексти побудовані однаково: у заголовку ім'я нардепа та назва фонду «Надія», який очолює його донька.

На початку листопада Дубіль став фігурантом розслідування журналістів. 9 жовтня, на третій день жалоби в Прилуках після ракетного удару 7 жовтня, він святкував день народження в ресторані під Києвом. Серед гостей була Юлія Тимошенко. За оцінкою журналістів, вечір міг коштувати понад пів мільйона гривень. Дубіль заявив, що це був захід «Християнського корпусу», а своє день народження він відзначав за кілька тижнів до того.

Повернувся негатив проти посадовців Чернігівської міськради. Головною мішенню знову став Віктор Геращенко, поруч із ним начальник управління освіти Василь Білогура. Замість підтверджених фактів канал обирає образи та глузливі зображення, згенеровані штучним інтелектом.

У телеграм-каналі з'явилися немарковані публікації про міського голову Харкова Ігоря Терехова, який очолює Асоціацію прифронтових міст і громад. Прямого стосунку до подій на Чернігівщині ці тексти не мають.

Також опублікували серію негативних дописів про народного депутата Дмитра Разумкова. Найгучніший допис стверджує, що його правка нібито дозволить ТЦК штрафувати бізнес на 170 тисяч гривень без рішення суду. Насправді 28 жовтня парламент проголосував за поправку, яка передбачає штраф для посадовців ТЦК за порушення порядку військового обліку.

Російська пропаганда знову працювала з темою мобілізації. 19 жовтня російські медіа розганяли фейк про «ями» для мобілізованих на полігоні в Гончарівському. У публікаціях немає імен, дат чи кадрів з місця подій, а одне з видань проілюструвало текст зображенням, створеним штучним інтелектом.

У момент падіння всередині торгового центру та поруч із ним було багато людей. Частина відвідувачів намагалася вийти, інші залишалися всередині.

Очевидці розповідають, що одразу після вибуху на виїзді з паркувального майданчика виникла паніка та тиснява.

На локації зібралося понад 100 автомобілів, а виїзд із паркувального майданчика лише один і дуже вузький.

За такого затору в разі прямого влучання до місця не змогли б проїхати ані карети швидкої допомоги, ані машини пожежної служби.

Рятувальники та офіційні органи закликають не ігнорувати сигнал повітряної тривоги.

Ідея створення та реалізація Алеї в селі Українське належить військовослужбовиці Тетяні Кулик. Вона подякувала односельцям і всім, хто допомагав морально та матеріально, аби проєкт здійснився.

«Для мене це дуже важливо, навіть не тільки тому, що на Алеї надії розміщене фото мого батька, а й тому, що я насправді знаю, як це — жертвувати своїм, віддати своє життя… і як це, коли ти не знаєш, чи настане твій ранок», — сказала Кулик.

Вона закликала знаходити хвилину мовчання, щоб вшанувати пам'ять загиблих захисників, і наголосила на важливості єдності. «Якщо ми будемо разом, ми переможемо», — зазначила вона.

Українське — перше село громади, де віднині є Алея слави і надії. Голова Талалаївської громади Юрій Величко зазначив, що Алея нагадуватиме кожному, якою ціною виборюється свобода.

Спецтранспорт використовуватимуть під час виконання завдань на Харківському та Сумському напрямках.

За словами волонтера Сергія Дікалова, який передав ключі від автівки військовим, техніка працюватиме безпосередньо в зонах бойових дій для оперативного доставлення поранених бійців до медиків.

Автомобіль необхідний для підвезення поранених до стабілізаційних пунктів. «Дуже вдячні за цю допомогу. Сподіваюся, вона допоможе врятувати не одне життя», – зазначив волонтер Сергій Дікалов.

«Швидку» передали за сприяння отця Карела Стаутемаса, Абатства Грімберген та старих скаутів СТЕМ.

Це вже 21-й автомобіль швидкої допомоги, переданий у межах благодійної ініціативи «Отець Карел для України».

Володимир Стовп'яцький народився 26 жовтня 1979 року в селі Тужар. Закінчив Озерянську школу, здобув спеціальність зварювальника у Ніжинському професійно-технічному училищі, згодом переїхав до Славутича. Працював у лісництві та охоронцем у мережі магазинів «АТБ», брав участь в АТО/ООС, а у травні 2022 року знову став на захист країни. Був командиром екіпажу безпілотних авіаційних комплексів, мав позивний «Лєший» та нагороду «Золотий хрест». Загинув 30 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання в районі села Садки Сумської області, похований у Славутичі. У нього залишилися дві доньки, син, мати, сестра та брат; 5 листопада у Славутичі оголосили Днем жалоби.

Богдан Кравченко народився 12 січня 1984 року в селі Жуківка. Закінчив Жуківську школу та Куликівське професійно-технічне училище №30, працював у фермерському господарстві «Колос». У 2023 році став на захист України, служив водієм інженерно-позиційного відділення 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. З 10 червня 2026 року вважався зниклим безвісти; ДНК-експертиза підтвердила, що того дня він загинув поблизу села Старовишневецьке Дніпропетровської області. Поховали воїна в рідному селі, у нього залишилися мама та брат, який служить у ЗСУ; 5, 6 та 7 листопада у громаді оголосили Днями жалоби.

Андрій Дубовка народився 1 вересня 1978 року в Корюківці. Навчався у Корюківській школі №1 та вечірній школі №2, проходив строкову службу, працював у лісництві. 24 липня 2023 року його мобілізували до лав ЗСУ, а 9 лютого 2024 року він зник безвісти під час виконання бойового завдання біля села Кліщіївка Донецької області. 27 жовтня 2026 року експертиза підтвердила, що того дня Андрій Дубовка загинув. Поховали воїна на кладовищі в Корюківці.

Сергій Кішка народився 26 лютого 1995 року і загинув 24 жовтня 2026 року. Попрощалися із військовим у Ніжині.

На місце події виїхали слідчо-оперативна група та поліцейські кримінального блоку Чернігівського районного управління поліції.

Під час оперативно-розшукових заходів правоохоронці разом із фахівцями відділу кримінального аналізу встановили особу грабіжника. Ним виявився 40-річний містянин, раніше судимий за майнові злочини.

Зловмисник зізнався у скоєному та надав правдиві свідчення. Його затримали в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України та помістили до ізолятора тимчасового тримання.

Слідчий поліції під процесуальним керівництвом Чернігівської окружної прокуратури оголосив фігуранту про підозру за частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України (грабіж, вчинений в умовах воєнного або надзвичайного стану). Зловмиснику загрожує від 7 до 10 років позбавлення волі.

Триває досудове розслідування.

За словами Катерини, під час прибирання нової квартири вона вперше зустрілася із сусідкою, про яку її попереджали. Жінка сказала, що пара тут жити не буде, але згодом «дозволила» залишитися. Того ж дня стався перший конфлікт: сусідка висловлювала невдоволення кількістю людей, які допомагали з прибиранням, і наміром встановити відеовічко.

Катерина розповіла про конфлікт хлопцю, який перебував на службі. За її словами, під час розмови з сусідами він почув погрози, зокрема щодо пошкодження авто та відключення світла. Пара звернулася до поліції з першою заявою.

Згодом словесні суперечки переросли у фізичне протистояння. Катерина розповіла, що сусідка штовхала її хлопця та вдарила песика, а син сусідки застосував перцевий балончик. Після цього пара подала ще дві заяви до поліції.

Загалом Катерина та її хлопець написали до поліції п’ять заяв щодо дій сусідів. За словами дівчини, ще приблизно двадцять заяв подали інші мешканці будинку. Вона каже, що через конфлікти боїться залишатися вдома сама.

Попри конфлікти, пара наразі не планує переїжджати: умови оренди для них комфортні, а знайти інше житло з улюбленцями та меблями непросто. Вони сподіваються, що звернення до поліції та розголос допоможуть владнати ситуацію.

У 2016 році здобув професію штукатура, маляра та монтажника систем утеплення будівель. Працював будівельником, займався ремонтом військових частин, мереж аптек, квартир і приватних будинків.

Під час російської окупації Чернігова чоловік допоміг виїхати з міста понад 760 людям.

26 вересня 2025 року став до лав Збройних Сил України. За час служби мав багато бойових виходів, неодноразово допомагав евакуйовувати поранених побратимів. Мав статус учасника бойових дій.

27 жовтня 2026 року поблизу населеного пункту Олександроград Волноваського району Донецької області воїн загинув.

У захисника залишилися батьки, брат і син.

Військовий проживав у селі Новий Поділ Ічнянської громади Прилуцького району.

22 липня 2024 року чоловік пішов боронити рідну землю. Він проходив службу стрільцем-помічником гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону.

Станіслав Лосина загинув у бою під час захисту Батьківщини 5 вересня 2024 року на території Курської області російської федерації.

Рідні воїна проживають у Бахмацькій громаді, тому поховання буде здійснено в місті Бахмачі. Про час прибуття захисника та церемонію поховання повідомлять додатково на офіційних сторінках громади.

Серед учасників — 14-річна Софія Латюк із міста Ромни на Сумщині, яка займається мотокросом професійно з десяти років. «Мені подобається цей спорт, приїхала на змагання, щоб отримати досвід і покращити свою їзду», — сказала вона. 14-річний Єгор Котенко з Бобровиці захопився мотоспортом три роки тому і приїхав перевірити навички на новій трасі.

Траса в районі Горової Білещини свого часу була однією зі спортивних візитівок регіону: тут проводили всеукраїнські змагання та кубкові перегони. Ініціатором відродження мотокросу став місцевий волонтер і мотоспортсмен В’ячеслав Мережко, який займається цим видом спорту з 10 років. «Натхнення — це дитина», — зазначив він.

До відновлення траси Мережко взявся влітку 2026 року. На облаштування мототреку знадобився місяць: територію розчистили від чагарників, перемістили значні обсяги ґрунту, сформували трампліни й повороти. Деякі ділянки за роки без змагань заросли акаціями.

До організації долучилися Прилуцька районна військова адміністрація та СТОВ «Батьківщина». Генеральним спонсором чемпіонату став народний депутат України Борис Приходько та його благодійний фонд «Разом». «Це важливо для молодих людей, це важливо для Прилуччини й Чернігівщини, бо такого дійства більше на Чернігівщині ніде немає», — сказав він.

Поліцейським вдалося зупинити автівку шляхом переслідування на проспекті Перемоги. За кермом перебував 25-річний чоловік.

Під час спілкування з водієм патрульні помітили у нього явні зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння. Чоловік пройшов огляд на місці за допомогою приладу «Драгер». Результат — 1,54 проміле.

На водія склали протоколи та відсторонили від керування транспортним засобом. Автівку евакуювали на спецмайданчик.

Правоохоронці оглянули місце події, опитали свідків та проаналізували записи камер відеоспостереження. Ймовірним підозрюваним виявився 19-річний мешканець Чернігівського району, який навчається в одному із закладів освіти міста.

Затриманий зізнався у скоєному та розповів, що діяв за вказівками російських спецслужб. Його завданням було підпалити два поштові відділення, однак через помилку в розташуванні він підпалив інші приміщення поблизу.

Кожне завдання юнак знімав на відео, щоб підтвердити його виконання та отримати обіцяну винагороду. Однак грошей він так і не отримав.

Підозрюваного затримали в порядку ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України та помістили до ізолятора тимчасового тримання. Слідчий за процесуального керівництва Чернігівської окружної прокуратури повідомив йому про підозру за ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України — умисне знищення або пошкодження майна шляхом підпалу.

Санкція статті передбачає до 10 років позбавлення волі. Наразі вирішується питання про взяття підозрюваного під варту.

На даху двоповерхівки 1954 року Костянтин Юрасов скидає битий шифер. Його дружина Вікторія розповіла, що від удару будинок підстрибнув і стінами пішли тріщини, вікон немає, але всі живі; відновлювати допомагають друзі та родичі.

У приватному секторі Тетяна Чикиринда розбирає уламки: дах зламало повністю, основні крокви поламало, тож доведеться міняти все. Її мати Лідію Петенко поранило гострим предметом у лоб і шию, її зашили, жінка перебуває в кардіології Прилуцької міської лікарні.

За словами завідувача хірургічного відділення Прилуцької центральної міської лікарні Олега Устименка, постраждалих унаслідок удару понад 50, вони лежали в різних лікарнях і відділеннях, зокрема в хірургії та травматології.

Анна Трепаченко з родиною пережила удар удома о 6:50: почули свист, попадали в коридорі та обійнялися. Дах її будинку пошкоджено повністю, його відновлюють за допомогою колег чоловіка з «Прилукиводопостачання», кумів і родичів.

Ольга Осовик, яка сьомий рік пересувається на милицях, не хоче залишати дім із вибитими вікнами. Їй допомагають діти та сусіди, а в сусідньому кафе, яке теж зазнало впливу вибухової хвилі, приготували для неї суп, чай і булочку.

До ліквідації наслідків одразу долучилися колектив закладу, випускники та самі ліцеїсти. Необхідні матеріали для невідкладної консервації будівлі заклад оперативно отримав за підтримки Чернігівської ОВА та міжнародних партнерських організацій.

Наразі освітній процес триває дистанційно. Адміністрація ліцею розглядає можливість відновити очне навчання безпосередньо в укриттях.

«Попереду — великий обсяг відновлювальних робіт, які потребуватимуть значних ресурсів. Ми шукаємо партнерів та можливості, аби якнайшвидше відремонтувати приміщення та повернути дітей до очного навчання», — цитують в публікації слова представників закладу.

Під час підготовчого засідання адвокат Євген Федоренко повідомив, що його підзахисний перебуває у Великій Британії, де має тимчасове місце проживання. Захист просив проводити засідання у режимі відеоконференції через систему електронного суду, оскільки Кирієнко з об’єктивних причин не може прибути на територію України.

Прокурор Сергій Домашенко наполягав, щоб обвинувачений прибув в Україну хоча б у посольство. Він зазначив, що Кирієнко оголошений у міжнародний розшук, переховувався від слідства і, за версією обвинувачення, переховується від суду.

Суддя Богдан Крапивний задовольнив клопотання прокурора і призначив справу до судового розгляду в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого в залі Деснянського райсуду.

Екс-депутата обвинувачують в організації схеми незаконного виїзду чоловіків, яких через громадську організацію оформлювали як водіїв та волонтерів за кілька тисяч доларів. Йому загрожує до 9 років в’язниці, справою займалася СБУ. Публічно обвинувачений вже тривалий час не дає про себе знати.

Чоловік жив у мікрорайоні ЗАЗу біля училища №18. У нього залишилися дружина, з якою він прожив 45 років, син Андрій та онука Марійка.

Удари по автозаводу сталися о 13:47 та 13:57. За словами Ольги Ткаченко, батько наближався до укриття, але не встиг. Він загинув миттєво.

Жінка зазначила, що росіяни в соцмережах заявили про удар по цеху з виготовлення безпілотників. Вона заперечила це, зауваживши, що на заводі виготовляли запчастини до автобусів.

За два дні до загибелі чоловіка на балкон його квартири залетіла синичка. Поховали Василя Ткаченка на кладовищі «Яцево» в Чернігові.

За попередньою інформацією, водій електромопеда Like Bike Harley рухався заднім ходом тротуаром і наїхав на жінку 1963 року народження.

Унаслідок аварії пішохідка дістала травми та була доставлена до медичного закладу.

Про це повідомив Департамент з питань цивільного захисту і оборонної роботи Чернігівської ОДА.

Інспектори неодноразово попереджали його, що пропозиція хабаря є кримінальним правопорушенням, і розмова фіксувалася на бодікамерах. Попри це чоловік продовжував наполягати на своїй пропозиції.

Патрульні викликали на місце слідчо-оперативну групу, подальше спілкування чоловік продовжив зі слідчим.

Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі тягне кримінальну відповідальність за статтею 369 Кримінального кодексу України.

Санкція статті передбачає штраф від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17 000–68 000 гривень) або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Основою фільму стала книга Олексія Анулі «Jingle bellZ. Документальний щоденник». Автор — колишній військовополонений, який повернувся додому в межах обміну військовополоненими.

Стрічка розповість не лише про катування українських військових у російському полоні. У фільмі йтиметься також про психологічний тиск і способи, якими намагалися зламати дух українських військових.

Директор музею Максим Блакитний зазначив, що чернігівські археологи схиляються до думки, що Чернігів почав розвиватися як місто у Х столітті, попри згадки у «Повісті минулих літ». За його словами, у час, яким датується курган, на території міста могли вже існувати велике село або поселення, що набувало ознак міста.

Дослідження кургану провели у 70-х роках ХІХ сторіччя. Знайдені тоді речі вивезли до москви, де вони перебувають і нині.

Автор ідеї створення репліки — Тарас Загарук, засновник Клубу історичної реконструкції «Лодь» зі Львова, нині військовослужбовець Збройних Сил України. Цифрову 3D-модель створив Дмитро Крахмалюк, який спирався на фотографії знахідок та їхні описи — розміри, вагу й іншу інформацію.

Фігурку виготовили з кольорового металу. За словами Блакитного, реконструктор хотів, щоб копія зберігалася саме в Чернігові.

Отримана фігурка заввишки 4 сантиметри, вона наближена до оригіналу. Є також версія, що це гральна фігурка зі скандинавських шахів.

Раніше автор видав книгу «Я СИЛЬНІШИЙ, НІЖ МІЙ ДІАГНОЗ», яка розійшлася тиражем понад 400 примірників. Нову автобіографію він писав на прохання читачів; вона охоплює дитинство у Сновську Чернігівської області, молоді роки, початок повномасштабного російського вторгнення, переїзд до Польщі та створення благодійного фонду. За словами автора, під час написання він нерідко плакав.

На презентації письменник пояснив особливості свого стану та наголосив, що діагноз не означає неможливості навчатися, працювати, створювати книги чи допомагати іншим. «Я показую те, що навіть з такою хворобою люди можуть іти далі. Люди можуть жити і жити повноцінно», — зазначив він. Дмитро працює над окремою книгою про синдром Туретта та суспільні міфи щодо нього.

Кошти від продажу перших книг спрямовувалися на підтримку українських військових. Нині, за словами автора, вони допомагають оплачувати лікування та медичні обстеження в Польщі через погіршення здоров’я: раніше він пересувався самостійно, згодом — із ходунками, а тепер переважно на кріслі колісному.

Психологиня Лілія, одна з перших читачок попередньої книги, зазначила, що автобіографічні твори мають особливу цінність для фахівців, адже дають змогу побачити світ очима людини, яка стикається з дискримінацією та щоденними труднощами. Вона подякувала авторові за відвертість і планує читати наступні томи.

Відповідаючи на запитання, що він сказав би собі десятирічному, Дмитро порадив би продовжувати жити та не боятися того, що інші можуть сприймати його інакше. Книга «ЖИТТЯ БЕЗ ПРАВА ЗДАТИСЯ» задумана як багатотомна автобіографія; у першому томі значну увагу приділено батькові.